logo
 

Головна сторінка
Новини
Карто-схема
Фауна
Флора
Фотогалерея
Про НПП
Історія парку
Наукова робота
Відпочинок
Еколого-освітня
робота
Перелік послуг
"Візитівка Десни"
"Деснянські зорі"


Природні умови

НПП "Деснянсько-Старогутський" розташований на самому сході Прип’ятсько-Деснянського Полісся, що тягнеться від Польщі і переривається на сході Середньоросійською височиною.

Сучасний рельєф території парку обумовлений дією насамперед льодовиків, особливо Дніпровського, який пройшовши тут, вирівняв, немов злизав, величезні простори. Більш пізні льодовики вже не досягали даної території, але, коли танули, їхні води переносили і відкладали тут величезні маси піску. Так утворилися Прип’ятсько-Деснянське полісся – одне з низки полісь, які виникли на межі дії льодовиків. Другим істотним чинником формування рельєфу території парку була діяльність річки Десни. Русло її не лишалося на місці. Воно весь час під дією сил викликаних обертанням Землі навколо своєї осі, поступово зміщалося із сходу на захід, залишаючи по собі одну за одною піщані рівнини - тераси, ширина яких в наш час сягає сорока километрів.

Крайнє східне розташування парку в Українському Поліссі зумовлює певну суворість клімату, порівняно з більш західними районами лісової зони. Це виявляється у значних перепадах температури влітку та взимку, зменшенні кількості опадів, збільшенні вірогідності пізньовесняних та ранньоосінніх заморозків, зменшенні вегетаційного періоду.

НПП "Деснянсько-Старогутський" відзначається багатством водних ресурсів. Найбільшою річкою є Десна. Вона вважається однією з небагатьох річок, що зберегла свій природний режим, бо не перекрита дамбами гідроелектростанцій. Тому деснянська вода відзначається чистотою, а заплава - незайманістю. На території парку Десна приймає свої ліві притоки Знобівку і Свигу та праву - Судость. Старогутську частину парку дренують малі річки – притоки Знобівки – Улиця та Чернь. Заплава останньої зберегла свій природний вигляд і нині її вкривають вільхові ліси та болота.

Старогутська частина НПП "Деснянсько-Старогутський" являє собою єдиний лісовий масив, який є південною частиною відомих Брянських лісів. Основні площі тут займають соснові ліси. В улоговинах стоку тут поширені осокові болота, часто із сфагновими мохами, а також луки та чагарники.
Рослинність Старогутських лісів має багато тайгових рис. Це насамперед виражається у переважанні соснових лісів зеленомохових, чорницевих та молінієвих. Зовсім мало широколистяних лісів і, зокрема, дубових. Весною ці ліси набувають особливого шарму під час квітування первоцвітів – рясту порожнистого, пшінки весняної, зірочок жовтих.
Тваринне населення Старогутських лісів є типовим для Полісся. Тут мешкають лось, козуля, свиня дика, білка, вовк, куниця лісова, заєць-біляк та ін. Після запровадження заповідного режиму у Старогутських лісах з’явилися бобри і почали розселятися по меліоративних каналах та руслах річок. Свої особливості виявилися і при детальному дослідженні фауни дрібних ссавців. Так поки що Старогутський лісовий масив є єдиним місцем в Україні де достовірно мешкають рівнозуба та середня бурозубки.
Найбільшим різноманіттям відзначається пташине населення. У гніздовий період зустрічається 134 види птахів. Ялинові насадження дозволяють гніздитися тайговим видам птахів. Найбільш південними місцями гніздування Старогутський лісовий масив є для горіхівки, королика жовтоголового, сорокопуда сірого, котрі в більш південних районах Сумської області не гніздяться. У Старогутському лісовому масиві є численна популяція глухаря. Звичайними є і найближчі його родичі – орябок та тетерук.
Особливої уваги заслуговують хижі птахи. Один з них сич волохатий, житель півночі, став символом парку. Тут також мешкають занесені до Червоної книги України змієїд, орел-карлик, підорлик великий.

Зовсім інший характер має Придеснянська частина парку. Особливої уваги заслуговує рослинність заплави Десни. Дорога в’ється по широких луках з височенними травами, між старицями, вздовж проток, огинає переліски з ясена, дуба, осики, піднімається на барвисті луки на гривах. Тут відкривається несподівана панорама - милують око старичні озера, що усіяні яскравими квітами латаття сніжно-білого, глечиків жовтих. На луках у заплаві Десни зростають злаки: китник лучний, лепешняк великий, мітлиці собача, виноградникова та гігантська, осоки лисяча, рання, гостра. У зниженнях поширені зарості верб тритичинкової, попелястої, а вздовж проток часто можна зустріти вербу кошикову. До високий прируслових валів тяжіє верба гостролиста або шелюга. У Придеснянській частині парку охороняються реліктові види: сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий.
Представники навколоводного, водно-болотного та лісового комплексів складають основу фауни Придеснянської частини парку: бобер, ондатра, видра, горностай. Надійний притулок знаходять тут собі борсуки. На луках борової тераси, де є високі гриви та дюни, мешкає ще один рідкісний вид – тушканчик великий. Відомо дві невеликі колонії тушканчика.
Особливо вражає кількість птаства. Незабутнє видовище являє собою розлив Десни, коли на міграціях зупиняються тут тисячні зграї гусей, качок, куликів, і чайок різних видів. Можна спостерігати журавлів, лелек, лебедів. З хижих птахів для заплави Десни характерний шуліка чорний, зрідка спостерігаються скопа та орлан-білохвіст. Рідкісними в Україні є кулики мородунка та турухтан, що поширені у Придеснянській частині парку на південній межі свого ареалу. Досить часто можна побачити зграйку куликів-сорок або обережного поручайника, котрі занесені до Червоної книги України.
Багатством відзначається також іхтіофауна Придеснянської частини парку. Крім звичайних видів риб басейну Дніпра, у значній кількості зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видів тут є стерлядь, рибець, марена звичайна.

До фотогалереї

 

 

 
Використання будь-яких матеріалів без посилання на даний сайт заборонено.